Наши услуги

Новости
                все новости

Единая Украина

Полезные номера

Полезные ССЫЛКИ

 

Позовна заява про визнання заповіту недійсним

До Ленінського районного суду м. Харкова

61012, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 20

Тел. (057) 712-48-16

Позивач: ____________________

00000, м. Харків вул. _________, 0, кв. 00

Тел. (000) 00-00-000

Представник позивача: _________________

00000, м. Харків вул. __________,

б. 00-В, кв. 000, тел.. 000-000-00-00

Відповідач: ___________________

00000, місто Харків, вулиця __________, 00

Тел. (000) 000-00-00

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору, на стороні позивача:

_____________________

00000, м. Київ вул. __________, 00, кв. 0

Тел. (044) 000-00-00

Третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського

нотаріального округу ____________________.

00000 м. Харків, вул. __________, 0/00

        тел. (057) 000-00-00

Ціна позову: вимоги немайнового характеру

Судовий збір: 107,30 грн.

 

Позовна заява про визнання заповіту недійсним

00 січня 2000 року помер батько Позивача Іванов Іван Іванович (свідоцтво про смерть – у додатку № 1, свідоцтво про народження -  в додатку № 2).

00 грудня 2000 р. Івановим І. І. було складено заповіт згідно якого він заповів Відповідачу належну йому частину будинку № 00, що знаходиться в м. Харкові по вул. ___________. Про що Іванов І. І. особисто повідомив Позивачу на новорічні свята.

Після смерті батька Позивачу стало відомо, що існує ще один заповіт від 0 січня 2000 року згідно якого Іванов Іван Іванович на користь своєї дружини Відповідач начебто заповів все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що йому належатиме на день його смерті, та те, на що він матиме право за законом, що був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу НОТАРІУС, реєстровий номер 00 (далі – Заповіт) (Додаток № 3).

Вважаю, що Заповіт не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний недійсним, тому що цей Заповіт не був підписаний Івановим І.І. та не відповідає волі Спадкодавця, що є достатньою підставою для визнання цього Заповіту недійсним. Свої позовні вимоги обґрунтовую наступними доводами та обставинами:

(1) При ознайомленні Позивача із Заповітом ним  було зауважено, що напис і підпис на заповіті не є підписом Спадкодавця, що свідчить про підробку підпису на Заповіті. Також те, що напис та підпис Іванова І.І. на Заповіті значно відрізняється від дійсного підпису та почерку Спадкодавця, підтвердила дочка Спадкодавця «Третя особа без самостійних вимог» (адреса: м. Київ вул. __________, 00, кв. 0, тел. (044) 000-00-00) та колишні співробітники, друзі знайомі Спадкодавця, яким дуже добре відомий почерк та підпис Спадкодавця, а саме:

-           ______________, адреса: м. Харків, вул. _________, №00, кв. №0; тел. 000-00-00 д.),

-           ______________, адреса: 00000, м. Харків, вул. _________, №00, кв. №0,

-           ______________, адреса: м. Харків, пр-т ___________, №000, кв. №0;

-           ____________________, адреса: м. Харків, вул. ______________, №0, кв. №0,

які працювали разом із Івановим Іваном Івановичем,

 (2) Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК,  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою, третьою - статті  203  Цивільного Кодексу є підставою недійсності правочину.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК, волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним і відповідати його внутрішній волі.

Я вважаю, що складення оспорюваного Заповіту не відповідало внутрішній волі Іванова І.І., оскільки напис і підпис на Заповіті значно відрізняється від дійсного підпису Спадкодавця, що свідчить про підробку підпису на заповіті.

Крім того Спадкодавець зазначав, що своїй дружині він хотів залишити лише будинок, в якому вони разом проживали. Свою частку у фірмі «ООО» він хотів залишити сину Позивачу про що неодноразово розповідав Позивачу, родичам, друзям та співробітникам. Все останнє майно він хотів поділити на всіх спадкоємців за законом. Зазначені обставини також можуть підтвердити вже зазначені свідки.

Додатково підтверджує волевиявлення Спадкодавця те, що Івановим І.І. було складено заповіт 00 грудня 2000 р. згідно якого заповів Відповідачу належну йому частину будинку № 00, що знаходиться в м. Харкові по вул. ___________. Тому дуже дивним є те, що оскаржуваним заповітом 0 січня 2000 р. він раптово та безпричинно  нібито заповів Відповідачці все майно. Це додатково підтверджує невідповідність волі волевиявлення відповідача та підробку підпису на заповіті.

Як вбачається з Заповіту він був посвідчений нотаріусом НОТАРІУС не в приміщенні нотаріальної контори, а за адресою місто Харків, вулиця __________, будинок 00, за останнім місцем проживання Спадкодавця.

Відповідно до вимог п. 11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій в окремих випадках, коли фізична  особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.

Також неналежність Іванову І.І. напису та підпису на заповіті може бути підтверджено порівнянням із надписами в книгах (Додаток № 5), підписами і надписами на документах, написаних рукою Івановим І.І. (Додаток № 6-11) і власне почеркознавчою експертизою.

Тож складення оспорюваного Заповіту не відповідало дійсній волі Спадкоємця. Що є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 3 ст. 203 ЦК, а саме, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, та відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК є підставою недійсності правочину.

(3) Відповідно до п. 1. ст. 203 Цивільного кодексу України (надалі ЦК), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  моральним   засадам суспільства.

Згідно ст. 1234 ЦК право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Статтею 1247 ЦК передбачено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 207 ЦК встановлено, що якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до ст. 1248 ЦК нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Отже, відповідно до ст.ст. 1234, 1248 ЦК заповіт повинен бути написаний та підписаний Заповідачем. Та лише у випадку якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно підпис на заповіті за її дорученням повинен бути виконаний іншою особою, відомості про яку повинні бути зазначені у заповіті.

Проте, як вбачається з Заповіту ніяких відомостей про те, що Заповіт був підписаний іншою особою за дорученням Іванова І.І. не має. При цьому підпис та напис на Заповіті очевидно виконаний не Спадкодавцем.

Таким чином, невиконання підпису та напису на Заповіті саме Івановим І.І. є порушенням норм ст.ст. 1234, 1247, 1248 ЦК. Що є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК та відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК є підставою недійсності правочину.

(4) Відповідно до п. 3 статті 215 Цивільного Кодексу України встановлено, що  якщо  одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно п. 5 Постанови Пленуму № 9, відповідно до  статей  215  та  216  ЦК вимога про визнання оспорюваного  правочину  недійсним  та  про  застосування наслідків  його  недійсності, може бути  заявлена  як однією  зі  сторін правочину,  так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Я вважаю, що оспорюваний Заповіт суттєво впливає на законні права та інтереси Позивача:

1) як спадкоємця першої черги дарувальника Іванова Івана Івановича.

Згідно із Рішенням Конституційного Суду України по справі про охоронюваний законом інтерес (Справа № 1-10/2004 від 1 грудня 2004 року):

Отже, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій  статті 4 Цивільного процесуального   кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у  вузькому  розумінні  цього  слова), означає  правовий  феномен,  який:  а)  виходить  за  межі  змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших  засобів  правової  охорони;  в)  має  на  меті  задоволення усвідомлених індивідуальних  і  колективних  потреб;  г)  не  може суперечити Конституції  і  законам  України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення   (не  юридичну  можливість) до користування  у  межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним  благом;  є) розглядається  як  простий легітимний дозвіл, тобто такий,  що  не  заборонений  законом. Охоронюваний законом  інтерес регулює ту сферу відносин,  заглиблення в яку для суб'єктивного   права   законодавець вважає  неможливим  або недоцільним.

Як визначено, у Рішенні Конституційного суду України у справі про офіційне тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України:

«1. Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

2. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

3. Частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.»

Відповідно до п. 1 ст.16 Цивільного Кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тому, у процесуальному значенні Позивач має право звернутися до суду і має охоронюваний законом інтерес для захисту його права як спадкоємця першої черги Іванова Івана Івановича, щодо права власності на частку майна його батька, яке нібито передано за Заповітом на користь Відповідача з порушенням вимог ч. 3 ст. 203 ЦК.

Згідно ст. 35 ЦПК треті особи,  які  не  заявляють  самостійних  вимог  щодо предмета  спору,  можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Отже, відповідно до вимог ст. 35 ЦПК повідомляю Суд про наявність наступних третіх осіб по справі:

1)         «Третя особа без самостійних вимог», що є спадкоємцем першої черги (дочкою) та правонаступником спадкодавця Іванова Івана Івановича і не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

2)         Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу НОТАРІУС посвідчувала оспарюваний Заповіт. Рішення по справі може вплинути на її права та обов’язки оскільки позов обґрунтовується зокрема порушенням нотаріусом вимог Цивільного кодексу.

Розмір судового збору із вимоги немайнового характеру: 107,30 грн.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 16, ч. ч. 3 ст. 203, 215, 225 Цивільного кодексу України,

ПРОШУ СУД:

1.         Визнати Заповіт Іванова Івана Івановича, згідно якого на користь Відповідача нібито заповідано все його майно де б таке не було та з чого б воно не складалося, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу НОТАРІУС, реєстровий номер 00 від 0 січня 2000 року, недійсним.

2.         Стягнути з Відповідача усі судові витрати, у тому числі пов’язані зі сплатою судового збору.

Додатки:

1.         Копія свідоцтва про смерть;

2.         Копія свідоцтва про народження;

3.         Копія заповіту від 00.00.2000;

4.         Копія довідки з ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології» від 0 січня 2000р.;

5.         Копія книг із пам’ятним підписом Спадкодавця;

6.         Копія рахунка-фактури № АА -0000000 від 0 листопада 2000 року, підписаного Спадкодавцем;

7.         Копія комерційних пропозицій № 00 від 00.00.2000 р. та 00/0 від 0.00.2000 р., підписаних Спадкодавцем;

8.         Копія договору від 0.00.2000 р., підписаного Спадкодавцем;

9.         Копія довіреності від 00 жовтня 2000 року, підписаної Спадкодавцем;

10.       Копія касових чеків № АА0000000 від 00.00.2000р., № АА0000000 від 00.00.2000р. підписаних Спадкодавцем;

11.       Копія чернетки та копія свідоцтва про вибухозахищеність електрообладнання № 0000, засвідчене підписом Спадкодавця;

12.       Копія Заповіту від 0.00.2000;

13.       Копія довіреності;

14.       Квитанція про сплату судового збору;

15.       Клопотання про забезпечення позову;

16.       Копії позовної заяви та доданих документів для сторін.

 

Разом на __ арк.       Представники Позивача _________________