До Орджонікідзевського районного суду м. Харкова

Позивач:                     Іванов Іван Іванович,

00000, м. Харків, вул. ____________, 00, кв. 00

Відповідач:  ФО-П ______________________,

00000, м. Харків, вул. _________, 0/00

Представник відповідача:   ___________________________,

зареєстрована за адресою: 00000, м. Харків,

вул. ___________ 00-В, кв. 000, тел. 000-000-00-00

справа № 000/000/00-ц

суддя Матвієвська Г. В

Заява про застосування  строку позовної давності

У Вашому провадженні знаходиться цивільна справа №000/000/00-ц за позовом Іванова Івана Івановича до мене, ___________________________, про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку та про відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст.  256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ст. 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У судовому засіданні були заслухані свідки (_______________, ______________, ____________), які підтвердили, що Іванов Іван Іванович у їх присутності розрахувався з ___________________________ у розмірі 0000 дол. США (що було еквівалентом на той час близько 0000 гривень) в рахунок заробітної плати та в рахунок компенсації за всі дні невикористаної щорічної відпустки.

Тому вимоги позивача щодо стягнення з _____________ заборгованості із заробітної плати та стягнення грошової компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки є безпідставними.

Щодо компенсації втрати частини зарплати у зв’язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 0000,00 грн., стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 00000,00 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 0000 грн. можу вказати наступне.

Згідно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Стріхаря Володимира Васильовича щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (справа № 1-5/2012) Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.  

Згідно вищевказаного Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

В своїх запереченнях, відповідач _____________ вказав, що розрахувався з позивачем по зарплаті та компенсував за дні невикористаної щорічної відпустки 00 вересня 2000 року, після винесення припису територіальною державною інспекцією праці у Харківській області.

Тому вважаю, що строк позовної давності почав свій перебіг з 00 вересня 2000 року за закінчився 00 грудня 2000 року.

Проте позивач звернувся з позовними вимогами лише 00 січня 2000 року.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного та керуючись ст. 233 КЗпП, ст. ст.  253, 256, 267 ЦК України, Рішенням КСУ  від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (справа № 1-5/2012)

Прошу Суд:

Застосувати позовну давність щодо позовних вимог та відмовити у позові.

представник відповідача  _________________     «____»______________ року.